СТОЇЧНО. Присл. до стоїчний 2. Тягар своїх домашніх обов’язків Катя витримувала стоїчно (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 155); Василь.. стоїчно висиджував на всіх лекціях, усе конспектував (Павло Загребельний, Спека, 1961, 24); Брянський теж потерпав без курива, але стоїчно зносить свої муки (Олесь Гончар, I, 1954, 23).
СТОЇЧНО
Тлумачення слова