СТО́ЯНКА, и, жін., розм.
1. Те саме, що Відстояне молоко (див. відстояний). — Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани (Словник Грінченка); Глечик призначений для молока, в ньому ставиться молоко на стоянку (Полтавсько-київський діалект.., 1954, 120).
2. Те саме, що стояння. Набридла мені отут стоянка (Словник Грінченка).
3. Навіс або хлів для худоби.
СТОЯ́НКА, и, жін.
1. Зупинка, тимчасове перебування на одному місці (під час переїзду, переходу і т. ін.). Поїзд вже влетів на станцію, зашипів паровоз, спинилися вагони. Стоянка дві хвилини (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 336); Обігнувши острови Греції, флотилія [«Слава »] попрямувала до Гібралтара, де мала короткочасну стоянку (Наука і життя, 7, 1958, 57).
2. Місце зупинки, тимчасового перебування кого-, чого-небудь. Війська вирушали вперед. Все незабаром спустіло: окопи,.. численні стоянки батарей… (Олесь Гончар, III, 1959, 416); Кульжан ніде не було. Зейнеб розхвилювалася. За останній час вона щиро полюбила сирітку. Тепер вона скликала людей і наказала ще раз обшукати стоянку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 74).
3. Спеціально обладнане місце для стояння транспорту в перервах між його роботою. Стоянка човнів;
// Визначене місце, де стоїть транспорт, чекаючи пасажирів. До стоянки таксі треба було перейти через малесенький сквер (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 13); Для поліпшення обслужування населення та численних гостей столиці України таксомоторний парк збільшує кількість стоянок (Вечірній Київ, 6.III 1957, 3);
// розм. Спеціально визначене місце, де постійно зупиняється транспорт, щоб пасажири могли вийти або увійти; зупинка. Обидва хлопці вранці похвалилися: — У нас жодний поїзд на стоянці не простоїть зайвий час! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 15).
4. Місце поселення людей кам’яного віку. В Центральній Азії рештки шкаралупи яєць страуса знаходили навіть на стоянках неолітичної людини (Наука і життя, 10, 1965, 9); Найдавніші стоянки людини в нашій країні виявлені на Кавказі та в Криму (Історія СРСР, I, 1956, 3); Хортиця його цікавила як пам’ятник старовини. Він розпитував про нові археологічні розкопки, про стоянки первісної людини, про сліди скіфів і запорожців (Яків Баш, На берегах.., 1962, 35).