СТОЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до стояти 1, 2. Варто б вплинути в справі виборів нового редактора в такій спосіб, щоб ним.. була людина, близько стояча до нас, українців (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 156); Ліс почали німці прострілювати. Намацають нас.. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Юрій Яновський, I, 1954, 55).
2. у знач. прикм. Який має вертикальне положення. А грубка яка! Дрова стойма горять, стояча якась, з зубчиками (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 159); На Романові була синя шовкова сорочка з стоячим коміром (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 41); У VI ст. до н. е. в Корінфі з’явилися стоячі люстра (Знання та праця, 8, 1973, 28); Стоячі захисти роблять на ділянках рухомих пісків, які треба негайно закріплювати (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 278);
// у знач. ім. стоячий, чого, чол.; стояча, чої, жін. Той (та), що стоїть (у 1 знач.). А хитрий [Володко]: із-під стоячого підошву випоре! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 212).
3. у знач. прикм. Який не тече, не проточний (про воду). — Ну, як, Іване Семеновичу? Як тобі [озеро] Біловід? — Чудо, — признався Бачура.. — Це ще не все. Їх тут кілька десятків.. І у всіх озерах вода не стояча, а рухлива (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 45); Озерна вода взагалі стояча — не тече (Курс загальної геології, 1947, 121); Невеличке, зелене, з стоячою водою озерце — дуже глибоке й холодне (Радянська Україна, 10.VII 1946, 3);
// З такою водою. За характером свого життя водойми бувають різні. Поділяються вони на стоячі й проточні (Радянська Україна, 2.III 1962, 3); Стояче болото.