СТО́ЯЧИ, присл. Те саме, що стоячки. Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи — не поможе (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 46); Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними (Олесь Гончар, III, 1959, 96); [Яків:] Людина! Це ж слово яке! Його треба завжди стоячи говорити і кашкета скидати… (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 51).
СТОЯЧИ
Тлумачення слова