СТОЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., СТОЧИТИ, сточу, сточиш, док., перех.
1. Тривалим або частим точінням, тертям робити щось дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточити різець;
// Точінням знімати нерівність на чому-небудь або поверхневий шар з чогось. Сточити зазублину.
2. Гризучи, роблячи дірки, руйнувати, знищувати що-небудь (про гризунів, комах і т. ін.). Остап почав думати про смерть.. Чи живого, чи мертвого, а таки з’їсть вовк або сточать хробаки у цих нетрях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 366); Хата стара, похила і в хаті не так багато. Дерев’яне ліжко грубої роботи, старий стіл, різьблені ніжки якого сточили шашлі [шашелі] (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 307); * Образно. Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.. Його не сточить дощ уїдливий, гризький (Микола Зеров, Вибр., 1966, 281);
// перен. Згубно впливати на кого-, що-небудь (про хворобу, горе, турботи і т. ін.). Горе те, як шашіль, сточує серце, нівечить і спустошує душу (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 180); Орися переселилася до дідуся Власа, — відчувала бо, що жити по сусідству з Шабліями не може, що тут її здоров’я сточать сухоти (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 40).
СТОЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., СТОЧИТИ, сточу, сточиш, док., перех. Давати змогу рідині повільно витікати, виливатися звідки-небудь. Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік (Леся Українка, III, 1952, 198); Велися в кутку таємничі наради, з яких мені зрозумілими були тільки окремі слова: «порізать печінку… сточити кров…» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 358).
СТОЧУВАТИ 3, ую, уєш, недок., СТОЧИТИ, сточу, сточиш, док., перех. Скріплювати, з’єднувати одне з одним (деталі, кінці і т. ін.), утворюючи одне ціле. Прибивали [діти] ринви і сточували в одну суцільну ринву від шаплика аж до осики (Андрій Головко, I, 1957, 196); — От біда, — тихо каже мати, — обірвалася нитка. Вона.. слинить мичку, сточує обірвані кінці… (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 6).
♦ Сточити брехні (брехеньки і т. ін.) — розпустити небилиці. Всім гадала [шептуха], ворожила, Могуща [уміла] в ділі тім була; Чи брехеньки які сточити, Кому імення приложити, То так якраз і додала (Іван Котляревський, I, 1952, 154).
СТОЧУВАТИ 4, ую, уєш, недок., СТОЧИТИ, сточу, сточиш, док., перех., розм., рідко. Примушувати рухатися в зворотному напрямі, назад. Вершник знову попробував сточити коня, але це помітив Малий і смикнув його за стремено (Петро Панч, I, 1956, 354); Сточувати машину.