СТЯМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. стямляться; док.
1. Повернутися до свідомості із стану непритомності, забуття; опритомніти, опам’ятатися. Скільки він там, під тим дубком, пролежав, не пригадує, тільки як стямився згодом, то голова, мов надколотий череп’яний горщик, боляче й приглушено дзвеніла (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 91).
2. Повернутися до стану душевної рівноваги, набути знову здатності нормально мислити, діяти і т. ін. (після сильного переживання, розгубленості, переляку і т. ін.). Затремтів Заяць, почувши медвежий крик і люті медвежі слова, та по хвилі стямився (Іван Франко, IV, 1950, 72); Яким по добрій хвилі стямився, охолонув з першого страху, глядів довкола, чи не йде ще хто більше (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 10); З-за рогу просто на неї вибіг гурт людей.. Поки Сахно стямилася, люди були вже за двадцять кроків позаду (Юрій Смолич, I, 1958, 94);
// Зрозумівши помилковість своєї поведінки, хибність своїх намірів і т. ін., відмовитися від них; одуматися. В останню мить баба Лисавета стямилась, не захотіла обмовляти свою невістку (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 130); Лише відчувши, що дихати більше нічим — так стиснули вони один одного в обіймах, — друзі трохи стямилися (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 239).
♦ Не стямитися, як (коли і т. ін.) — не встигнути збагнути, відчути, помітити що-небудь. Я й не стямилась, як кинулась тікати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 279); Гордий і веселий, він не стямився, коли опинився на своїм обійсті (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 51); Не стямився [Саїд Алі], як здибав під горою, біля мечеті, молоду, струнку юначку (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 81).