СТЯБЛО́, а, сер., діал.
1. Дерев’яний ківш. Він повитягав з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане. Стябло було здорове, як ночви. Кухар зробив з юшки густий росіл, облив ним рибу.., поставив на стіл стябло з рибою, а потім насипав у миску юшки і накраяв хліба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222).
2. Піднос, таця. Свіжа печеня, ковбаси, тетеря.., риба на стяблі, холодець із сули, начинений кендюх.. — всього тут було доволі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 426); Саїд Алі поставив піалу на стябло і, нічого не сказавши, встав з килима (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 97).
3. Поміст, дошка в рибальському човні для складання сітей.