СТІСНЯТИ, яю, яєш, недок., СТІСНИТИ, ню, ниш, док., перех., розм.
1. Те саме, що тіснити 1. Широка ріка звужується, — грізні пошарпані скелі стісняють її (Іван Франко, II, 1950, 73);
// Позбавляти простору кого-небудь, заважати своєю присутністю. — Земляче, каже, посунься трохи… до стіни туди, іяляжу.. — Стіснив він мене (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 53);
// Розташовувати якомога ближче, впритул один до одного. Стіснили стільці, зсунулись, зщулились і якось усі повсідались (Нечуй-Левицький, I, 1956, 623).
2. рідко. Те саме, що відтісняти. Прийшло й нашим лихо: ворог в город нас стісняє (Українські поети-романтики.., 1968, 493).
3. рідко, перен. Обмежувати кого-небудь у чомусь, не давати виявитися, розвинутися, здійснитися чому-небудь. Щирий молодець не міг зрозуміти, як міг його друг віддатися політичному урядові, котрий найбільше стісняв свободу його переконань (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 34); Не стісняв [боярин] ні в чім тухольців і не мішався в їх громадські діла (Іван Франко, VI, 1951, 41).