СТІЛЬКО

СТІЛЬКО, займ., присл., діал. Стільки. Годувалася вона тим, що у місяць видавали: стілько там хліба, стілько сала, ріпи (Панас Мирний, IV, 1955, 32); [Степан:] Мабуть, у тебе стілько честі, як у цигана правди (Марко Кропивницький, I, 1958, 409); — Ой, братику, соколоньку, Прийми мене на зимоньку. — Сестро моя, перепілко, Коли в тебе діток стілько (Українські народні ліричні пісні, 1958, 441).
 Не стілько…, скілько… — те саме, що Не стільки…, скільки… (див. стільки). В них є хатчина та й помірочок, то не стілько цього хісна, скілько короводів [клопоту] за податки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 46).