СТІКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стікати. Він [рояль] все ще тримавсь на ногах, тільки вив дико, як звір, стікаючий кров’ю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88);
// у знач. прикм. Почувся жвавий плюскіт стікаючої води (Петро Колесник, Терен.., 1959, 369).
СТІКАЮЧИЙ
Тлумачення слова