СТІЙМА, СТОЙМА, рідко СТІЙМИ, присл. У стоячому, вертикальному положенні. Ляля зняла зі стін портрети.. Старанно витирала їх.. вишиваними рушниками і ставила в ящику попід стінками стойма (Олесь Гончар, IV, 1960, 45); Стійми стоя, поглядав [дозір] На руську лінію із гір (Українські поети-романтики.., 1968, 589);
// Сторч, дибом; дибки. Геннадій.. схопив люстро.. За вухами ставали стійма білі ковильні ниточки, наче паперові смужки на шкільному досліді з лейденською банкою (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 110); — Ой, лети, лети, мій коню, Та й вихром несися, Проти милої двора Стойма становися! (Сто пісень для молоді, 1946, 220).
СТІЙМА
Тлумачення слова