СТІЙКОВИЙ

СТІЙКОВИ́Й, а, е, заст. Вартовий;
//  у знач. ім. стійковий, вого, чол. Поліціянт [поліцай] зачав свистати, звертати увагу інших стійкових на таємного втікача (Іван Франко, VI, 1951, 429); Коней було розведено по стайнях, і коло гармат.. маячив стійковий (Юрій Яновський, I, 1958, 155).