СТІЙКА, и, жін.
1. Те саме, що стойка. Богдан, як на килимі в фехтувальнім залі, взяв стійку (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 198); Собачка.. зробила на долоні прекрасну стійку, як справжній висококваліфікований гімнаст (Остап Вишня, II, 1956, 322); Довга стійка для рушниць тьмяно виблискувала сталевими стволами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 104).
2. заст. Варта. Ввійшли два парубійки, У брам змінившися од стійки (Іван Котляревський, I, 1952, 222);
// Місце, де стоїть варта. Полювання на окупантів по всій Україні було на той час явище поширене. Трупи знаходили в полі, на вулиці, на стійках (Петро Панч, I, 1956, 443).
3. Те саме, що стійбище 1. Місто й улиці стали схожі.. ніби на часову стійку для одпочинку якогось давнього народу, що прикочував звідкільсь (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 208).