СТІ́ЙЧИК, а, чол., заст.
1. Вартовий. Замок охороняли стійчики.
2. Черговий десяцький при волосному правлінні; посильний. Писар написав о. Артемієві це все в офіціальній бумазі.. й одіслав через стійчика до о. благочинного (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 151).