СТЕРИЛІЗА́ЦІЯ, ї, жін.
1. Знищення мікроорганізмів кип’ятінням, нагріванням, дією хімічних речовин і т. ін. у певному середовищі або на предметі. Неодмінною умовою тканинної терапії є також стерилізація тканинних матеріалів перед введенням їх в організм (Медичний журнал, 1, 1953, 7); Ультразвукові коливання використовують і для стерилізації харчових продуктів (Наука і життя, 11, 1956, 21); Сіяти у знезаражений ґрунт можна не раніше як через 4—5 днів після стерилізації формаліном (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 36); При стерилізації молока нагріванням дещо знижується його якість: частина вітамінів C руйнується і зсідаються важливі білки — альбумін і глобулін (Хлібороб України, 4, 1966, 47).
2. біол. Позбавлення людини або тварини здатності до дітонародження хірургічним шляхом; штучне знепліднення. Стерилізація комах, знепліднення комах — штучне пригнічення репродуктивної здатності комах (Українська сільськогосподарська енциклопедія, III, 1972, 269).