СТЕ́РПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стерпти. Землетрус! Я зрозумів одразу. Я стояв і дивився, стерплий увесь, як зрушились стіни, немов живі, як вони загойдались над головою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404); Юрко стояв увесь стерплий, дивився, аж поки не розтанула висока братова постать в білій заметілі (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 54).
СТЕРПЛИЙ
Тлумачення слова