СТЕРНИ́К, а, чол., заст. Рульовий. Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221).
СТЕРНИК
Тлумачення слова