СТЕРЕОТИ́П, у, чол.
1. друк. Пластина, плита із металу, гуми або пластмаси з точним відтворенням друкарського набору, що дає можливість водночас друкувати на кількох машинах, в різних місцях і т. ін. З гарту — сплаву свинцю, олова і сурми — роблять також кліше, виготовляють стереотипи (Наука і життя, 7, 1955, 35); На місці старого одноповерхового будинку школярі знайшли стереотип титульного аркуша брошури В. І. Леніна «До сільської бідноти», яка була видана у Женеві 1903 року (Вечірній Київ, 14.XI 1967, 4).
2. перев. із сл. динамічний, мед. Синтезуюча діяльність головного мозку людини й вищих тварин, яка полягає в об’єднанні в єдину складну динамічну систему умовних рефлексів, що виробляються в результаті неодноразового повторення певних подразників через сталі проміжки часу. Будь-які впливи, що стосуються подразнювального або гальмівного процесу, можуть спричинитись до порушення визначеного характеру працездатності, до порушення виробленого стереотипу (Фізіологічний журнал, VII, 1, 1961, 20); Певна послідовність подразнень приводить до формування в корі головного мозку так званого динамічного стереотипу (Наука і життя, 10, 1956, 15).
3. перен. Те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим і чого дотримуються, що наслідують у своїй діяльності. У кожного письменника своя «технологія» творчості. Протягом життя склався стереотип (Літературна Україна, 14.I 1969, 2).