СТЕПО́К, пка, чол. Зменш. до степ. Дуже далеко йому йти — аж у город: через садки, степком і через гребельки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 325); Вийшли [хлопці] на степок — цілина за селом (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 96).
СТЕПОК
Тлумачення слова