СТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стемніти 1. Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін — древні, стемнілі, померклі лики (Марко Вовчок, I, 1955, 302); Катря.. пішла туди, де крізь розладнаний стрій дерев ще виднілося стемніле небо (Микола Ю. Тарновський, Незр, горизонт, 1962, 226); Незабаром ми йшли вже тільки вдвох по стемнілій вулиці, по м’яких дерев’яних хідниках попід стінами білих будинків (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 26); Кожна берізка міниться багатством барв — від стемнілого срібла знизу і ніжного рум’янцю на стовбурах до темно-вишневого в гіллі (Михайло Стельмах, I, 1962, 352).
СТЕМНІЛИЙ
Тлумачення слова