СТЕ́КЛИЙ, а, е.
1. Високий і тонкий (про трав’янисту рослину між густими заростями кущів, дерев). На місці старих стеклих трав завруняться нові, густозелені трави, виростуть нові буйнолисті дерева (Павло Загребельний, День.., 1964, 92).
2. діал. Скажений. * У порівняннях. Помалу на землю спустився Когутик.. Лисичка-сестричка тільки того й ждала, Скочила, як стекла, Півника спіймала (Іван Франко, XIII, 1954, 261).