СТЕБЛИ́ННЯ, СТЕБЕЛИ́ННЯ, я, сер. Збірн. до стеблина, стебелина. Коли кулі з-за Дніпра вискали [вищали] над полинами, Тося припадала щільніше до землі і навіть накривалася зверху сухим стеблинням (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 477); Серед розтолоченого, змішаного з землею стебелиння лежав неживий Дробаха (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 95).
СТЕБЛИННЯ
Тлумачення слова