СТЕБЛИ́НКА, СТЕБЕЛИ́НКА, и, жін. Зменш. до стеблина, стебелина. Жито, мов золото. Колосся, наче праники, аж похилилося під вагою зерна та перлових крапель роси, що позвисали з кождої стебелинки (Іван Франко, I, 1955, 57); Тепер ми їхали вже знаною дорогою. Ось остання лисина безформного плеса, що по нім де-не-де сиротливо стирчали хирляві тоненькі стеблинки осоки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 435); Тамарі прикро було слухати, коли він казав, що вона схожа на стеблинку (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 6); Гарячий вітер котить рудим полем хмари куряви, ніде жодної стеблинки, жодного зеленого деревця… (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 100).
СТЕБЛИНКА
Тлумачення слова