СТА́ТОК, тку, чол.
1. Матеріальна забезпеченість; відсутність нужди; достаток. В селі більше десяти хат, де живуть на віру. І живуть же люди не гірш від шлюбних, хазяйнують, статок мають… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49); У кімнаті було чисто позамітано,.. на столі лежало повно пирогів, а на постелі аж під стелю подушок, усюди виднівся статок (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 6); Робив [Лаврон] всяку всячину — і лутки, і одвірки, і віконниці.. Багато і гарно робив, а статку все не мав (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 45).
2. перев. мн. Матеріальні засоби, доходи. Мати день у день рають у молотники йти, день у день журять йому голову безхліб’ям, наче він Василь — сам не бачить, які в них статки… (Григорій Косинка, Новели, 1962, 162); — Тая з радої душі попросила б вас у хату, коли б в мене у великій хаті було як у людей! А то, знаєте, вдовині статки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 77); — Ет, що там говорити, — підвівся Мирон. — Сам знаєш, які наші статки на нещасній дідизні (Михайло Стельмах, II, 1962, 76);
// Майно, власність. Був статок, лише не було кому про його дбати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 166); Вони [печеніги] ночами скрадались у полі, підбирались до городищ і сіл, блискавицею падали на мирні хижі, грабували статки, заганяли худобу, вбивали людей (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 174); Дехто вже пускався берега, прикидаючи, скільки можна виторгувати за свої статки (Михайло Стельмах, I, 1962, 197).
3. тільки одн., розм. Велика кількість чого-небудь. Коли ж ти безрідна, серденько-дівчино, — Ходім до моєї господи; Житимем з тобою, як риба з водою; Всі матимеш в мене вигоди. Що в мене достаток і худоби статок (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 326); Сидить кокошка в садку, Будуть курчата в статку (Іван Франко, VIII, 1952, 68).
4. збірн., діал. Худоба. Перелічив статок, — нема корови (Словник Грінченка).