СТАРИ́ЗНА, и, жін., збірн.
1. розм. Старі речі, те, чим довго користувалися. Не такими колись були в нього плуги, але й ця старизна не запечалила Марка, більше печалили виснажені коні (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 335).
2. зневажл. Старики, старі люди. Ляш хотів поставити чарку на стіл, але рука тіпнулась, чарка впала додолу й розбилась на скалки. Інші діди охнули з остраху, якийсь пан з гостей не втерпів і вголос промовив: «І пощо таку старизну скликати?» (Леся Українка, III, 1952, 672).