СТАРИГА́Н, а, СТАРИГА́НЬ, я, чол., фам. Те саме, що старик 1. Вони.. намагалися не пропустити й слова з бесіди двох стариганів (Юрій Яновський, II, 1954, 126); Він незадоволений надмірною балаканиною оцього старигана (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 240); Штефан — високий, худорлявий, злегка згорблений старигань вісімдесяти років (Ярослав Галан, I, 1960, 455); — Іду вулицею, а куди — і сам не знаю. Мені треба знайти батька, треба знайти свого впертого старигана (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 167).
СТАРИГАН
Тлумачення слова