СТАРУ́ХА, и, жін., розм. Жінка, що досягла старості. — Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як… Вже старуха сива, а пам’ять молода не забулась… (Марко Вовчок, I, 1955, 131); [Горицвіт:] Нема нічого гіршого, як мати діло з старухами (Олександр Корнійчук, II, 1955, 306).
СТАРУХА
Тлумачення слова