СТАРШИ́НСТВО, а, сер.
1. іст. Посада, звання старшини (у 5 знач.). Косінський став на старшинстві у реєстрового козацтва (Іван Ле, Наливайко, 1957, 44).
2. дорев. Збірн. до старшина 3. — Абдул скликав до себе старшинство і наказав, щоб у кожній караїмській родині спряли за ніч по три ока шовку і принесли йому завтра опівдні готове прядиво (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1, 1957, 414).
СТАРШИНСТВО́, а, сер. Першість у порівнянні з іншими за віком, становищем, званням і т. ін. Музиченко.. тепер, коли поруч з ним був командир полку, коли, таким чином, його майорське старшинство перекривалося полковницьким старшинством Лажечникова, міг уже вимагати наказу від старшого командира (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 476); Коли Микоша з Сашею ввійшли до їдальні, гості сідали за стіл, відповідно до чинів і старшинства (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 336); Він владно підтримував своє «старшинство в усій братії — князях руських» (Історія СРСР, I, 1956, 61).
За старшинством; По старшинству — відповідно до віку, становища, звання і т. ін. За старшинством він лав право на великокнязівський титул (Історія СРСР, I, 1956, 78); За довгі столи запросив Данило гостей.. Почали сідати, за старшинством місце вибирали (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 526); За стіл сідали [козаки] по старшинству, хто раніше вписався до куреня (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 227); Безвусий Брянський по старшинству був весільним батьком (Олесь Гончар, III, 1959, 189); По старшинству підходили [діти] до матері, приплющуючи від задоволення очі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 530).