СТАРШУВАТИ

СТАРШУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Те саме, що старшинувати. Він доручив Захарові старшувати в групі поповнення бойового саперного батальйону, якому звелів негайно ж вночі правитися на передову (Іван Ле, Право.., 1957, 112); Багатая преневірна Старшувать бажала, А вбогая тихенькая Мужа поважала (Українські народні пісні, 1, 1964, 230); — Вони [рекрути] мусять стояти послухом перед старшими. Дарма, що ті старшують і кулаком, і збиткуванням (Ольга Кобилянська, II, 1956, 151); Валет прагнув старшувати (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 213).