СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, чол., рідко. Те саме, що старожил 1. — Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Юрій Яновський, II, 1954, 49).
СТАРОЖИТЕЦЬ
Тлумачення слова