СТАРОВИ́НА, и, жін., збірн.
1. Те, що вже віджило, застаріло. [Одарка:] Скільки вас не просю [прошу], скільки не благаю, щоб навчили мене старосвітських пісень, а ви все не хочете. [Зачепиха:] І нащо тобі та старовина? Тепер всюди вже співають нових пісень (Марко Кропивницький, I, 1958, 102); Грають [в аматорських гуртках] «по-старому» усяку старовину (Василь Еллан, II, 1958, 171).
2. діал. Старі предмети, що довго десь лежали. З розчиненої скрині пахощі старовини, ладану, святих корінців (Іван Микитенко, II, 1957, 30); Та хіба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків (Словник Грінченка).
СТАРОВИНА́, и, жін.
1. Колишні, давно минулі часи; давня епоха. Їй диво було, тій Оленці, що діди сивоусі в селі було згадують про старовину дідову або прадідову (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 281).
Сива старовина — дуже давні часи, роки. Сімферополь вражає подорожнього своїми .. пам’ятниками сивої старовини та чудесними краєвидами довкола (Остап Вишня, I, 1956, 159); У (в) старовину — колись, дуже давно. Обсядуть його старики, слухають, що він розказує про саранчу, як колись налітала у старовину (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 480); У старовину, як води в річці було мало, то й в балці сухо було; а як її більшало в річці, то вона заливала й балку (Борис Грінченко, I, 1963, 402); Він знову перевів погляд на картину, часинку помовчав і хитнув головою. — Тоді, в старовину, все якось простіше було (Андрій Головко, II, 1957, 455).
2. Те, що було колись, дуже давно. Випили по чарочці. Параска згадала старовину, як вона колись гуляла (Панас Мирний, IV, 1955, 145); Повечерявши, ще деякий час гомоніли [грабарі] про хазяйські справи та згадували старовину (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 53); По хатах у станиці згасали вогні, а Тарас Григорович усе сидів за столом із земляками і то розмовляв з ними про старовину, то знов співали пісень (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 90); Крім римської історії, звертався Брюсов і до зображення грецької старовини (Радянське літературознавство, 7, 1967, 80);
// Те, що створене, зроблене дуже давно, у давні часи. Щоб Рим мене не захопив і зовсім не перевтомив, тікаю сьогодні з нього увечері.. Сьогодні по обіді погуляю трохи, подивлюсь Колізей і старовину і на ніч в дорогу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 364); Нарада відбувається на квартирі в одного з колишніх викладачів полтавської гімназії, в його пишно обставленому українською старовиною кабінеті (Олесь Гончар, II, 1959, 192); Михайло Федорович Комаров був пристрасним цінителем старовини (М, Ол., Леся, 1960, 122).
Держатися (триматися) старовини — дотримуватися тих звичаїв, порядків, які були у давні часи. В Карпатах держаться старовини в усьому, навіть в колядках та щедрівках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 403); Кохатися в (у) старовині — захоплюватися тим, що було колись, дуже давно, любити старовинні речі. — Спасибі вам, пане Уласовичу, що кохаєтесь у старовині (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 179); — Ви, мабуть, у старовині кохаєтесь? Таку бороду відпустили, — сказала.. дівчинка (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 327).