СТА́РОСТИН, а, е. Прикм. до староста; належний старості. — Колись я вибігла по воду, а баби нишком передають одна одній: старостин син зник (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 106); Старостині очі спалахнули по-тигрячому (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 164).
СТАРОСТИН
Тлумачення слова