СТАРОРЕЖИМНИЙ

СТАРОРЕЖИ́МНИЙ, а, е. Стос. до старого (царського) режиму. Слухаючи, про що говорив опасистий, при всіх старорежимних військових регаліях офіцер, вербівчани тільки зітхали та чекали, коли вже почнуть розправу над ними (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 422); Бойове гасло «закривати вологу», про яке не мав і найменшої уяви старорежимний хлібороб, стало для колгоспника набатним кличем, бойовим сигналом (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 177);
//  Який був поширений, прийнятний і т. ін. за старого режиму, за старих часів; який не відповідає сучасним вимогам, правилам і т. ін. Мабуть, в жодному з південно-українських міст не було стільки тюрем, як у Херсоні. Важкі кам’яниці, похмурі старорежимні централи, вони займали на сонячних херсонських висотах найвидніші місця (Олесь Гончар, II, 1959, 103); Головний геолог — товстун із старорежимною зовнішністю та з душею комсомольця (Олександр Довженко, III, 1960, 235); Микола.. виводив хорошу, хоча й старорежимну [пісню] (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 40).