СТАРООБРЯ́ДНИЦТВО, а, сер., рел. Релігійний напрям, спрямований проти офіційної православної церкви, який виник у результаті церковного розколу в Російській державі в XVII ст. і прагнув зберегти стару віру. Старообрядництво виникло ще в другій половині XVII ст. (Наука і життя, 1, 1958, 44).
СТАРООБРЯДНИЦТВО
Тлумачення слова