СТАРООБРЯ́ДЕЦЬ, дця, чол., рел. Послідовник, прихильник старообрядництва. Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі, які рятувалися від кріпосної неволі, і старообрядці, які тікали від релігійних переслідувань (Історія УРСР, I, 1953, 288); Все тут [на ярмарку] перемішалося: чумацькі мажари і телеги [вози] старообрядців (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33); Значну кількість послідовників мала у свій час релігійна секта старообрядців (Наука і життя, 1, 1958, 44).
СТАРООБРЯДЕЦЬ
Тлумачення слова