СТАРОМО́ДНИЙ, а, е.
1. Зроблений за старою модою, який вийшов із моди; не сучасний. Ломницький кинув оком на м’яке старомодне здорове крісло, що стояло в кутку коло столика (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 12); На ньому був чорний старомодний піджак, латаний на ліктях (Олесь Донченко, VI, 1957, 431); Меланія Річинська, чорна, наче головешка, худюща дама із старомодною оксамитною стрічкою на шиї, неспокійно озиралася на всі боки, ніби чимсь заклопотана (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 178); В кімнаті спалахнуло світло. Тамара стояла над ним одягнута, навіть запнута якимсь старомодним шарфом (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 28).
2. Який не відповідає сучасним поглядам, вимогам, правилам і т. ін. Сама п’єса мені не сподобалась, старомодна і важка (Леся Українка, V, 1956, 290); Кабінет Анрі Шартена мав дещо старомодний вигляд, але письменник не збирався модернізувати його (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 157); Трохим Трохимович зняв старомодного фасону кашкет, пригладив ріденьке волосся невиразного кольору (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 69); Пальто на приїжджому якогось старомодного крою, з оксамитовим коміром (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 227).
3. Який дотримується застарілих поглядів, звичок, правил і т. ін. — Ти вже доросла.., ти на службі, — маєш право ходити сама, куди хочеш, знатись, з ким хочеш. Я не деспотка і не якась там придуркувата старомодна пані дідичка, що держить.. взаперті (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 20); [Михайло:] Так, вона скупа, вона нерозумна, сидить на своїх коштовностях, як квочка, вона старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (Вадим Собко, П’єси, 1958, 346); Тронько видавався Насті зовсім низеньким, старомодним і смішним, і вона усміхнулась (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 191).