СТАРЕ́ЧО. Присл. до старечий. — Відсахнулась [дочка], віддячила батькові за все, — повторив він з глибокою образою в голосі, і плечі його поникли якось старечо (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 204); * Образно. Одразу ж за дорогою старечо горбилась од віків козацька могила (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 251).
СТАРЕЧО
Тлумачення слова