СТАРЦЮ́ГА, и, чол., зневажл. Те саме, що старець 3. Може, воно й правда, — сказав батько, поміркувавши, — тільки ж кобзар — то жебрак, старцюга, за шлостину грає… (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 16); * У порівняннях. До дверей твоїх крадуся… Торгну? Ні! немає духу! Підглядають вороженьки… Я стою… немов старцюга (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 239).
СТАРЦЮГА
Тлумачення слова