СТА́РЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до старець 1, 2. Горпина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Любов Яновська, I, 1959, 333); По велелюдних українських дорогах, на гомінких сільських ярмарках ходили дивакуваті мандрівні дяки, мудрі і незалежні старчики (Літературна Україна, 11.XI 1969, 4).
СТАРЧИК
Тлумачення слова