СТАРЧОВО́Д, а, чол., розм.
1. Той, хто супроводжує старця (у 3 знач.).
2. зневажл. Про бідну людину, бідного хлопця. — Одягла я його оце, причепурила — посидь же, кажу, Колю.. Я ж пішла одягатись, а там під вікном свиснув якийсь старчовод, то він і повіявся з двору (Степан Васильченко, I, 1959, 211).