СТАРА́ННО. Присл. до старанний. Підняв [Карпо Петрович].. картуз, обтер старанно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 380); — Нехай і в нашій хаті буде свято, — говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 145); Вона любила свою роботу, виконувала її старанно, не уявляючи собі людського життя без праці (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 237); * Образно. Вітер, пролітаючи далі, старанно вичісував трави на полонині (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320).
СТАРАННО
Тлумачення слова