СТАНИ́ЧНИЙ, а, е.
1. іст. Стос. до станиці (див. станиця1 1), пов’язаний із службою в ній. Станична служба.
2. Прикм. до станиця 1 2, 3. Станичні сади; Станична площа;
// Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада.
▲ Станичний отаман, іст. — у дореволюційній Росії — начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
3. у знач. ім. станичний, ного, чол., іст. Те саме, що Станичний отаман.