СТАНС, а, чол., літ.
1. Чотирирядкова строфа із закінченою думкою.
2. перев. мн. Невеликий за розміром ліричний вірш, який складається з таких строф. На щічки хороші її, чарівні, Складаю чудовії станси (Леся Українка, IV, 1954, 82); Що це? Станси невідомі Ламартіна чи Парні Нотували у альбомі Руки пані чарівні? (Микола Бажан, Роки, 1957, 274).