СТАНО́ВИСЬКО, а, сер., рідко. Те саме, що становище 1. Невиразне становисько завжди мучить, коли воно надто довго триває (Леся Українка, V, 1956, 344); Я не жонатий. Живу один лиш з матір’ю своєю. Становисько вже не гарне, є і маєток (Ольга Кобилянська, III, 1956, 7); Я мав становисько професора в російському університеті (Михайло Драгоманов, II, 1970, 550).
СТАНОВИСЬКО
Тлумачення слова