СТА́НОВИЙ, а, е, лінгв. Стос. до стану (див. стан 3 5). Станові відношення в дієслові.
СТА́НОВИ́Й, станова, станове.
1. Стос. до стану (див. стан 3 6);
// Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану. Українська шляхта і козацька старшина сподівались забезпечити собі станові економічні і політичні привілеї, зберегти у своїх руках адміністративні і судові органи влади (Історія УРСР, I, 1953, 256); Революція не лишила каменя на камені від станових і класових привілеїв експлуататорів (Програма КПРС, 1961, 10).
2. Заснований на поділі суспільства на стани; власт. суспільству, поділеному на стани. Герої творів Квітки-Основ’яненка — це здебільшого селяни, сільські дівчата й парубки, що зазнають горя від панів-кріпосників, майнової і станової нерівності (Радянське літературознавство, 3, 1971, 27);
// Власт. привілейованим станам, який ґрунтується на зневажливому ставленні до інших станів. Мало кого поважала [Зоня] з сільських священиків. Вважала їх за тюхтіїв, позбавлених добрих манер, але почуття станової солідарності не покидало її ніколи (Ірина Вільде, III, 1968, 93).
СТАНОВИ́Й 1, а, е, заст.
1. Стос. до стану (див. стан 2 3); пов’язаний з управлінням станом. Станове управління.
Становий пристав див. пристав.
2. у знач. ім. становий, вого, чол. Те саме, що Становий пристав (див. пристав). З’їхались на заїзний двір два станові, і обидва були в одставці. Слово за слово і добалакались до того, як вони були становими в одному стані (Україна сміється, I, 1960, 15); Через день у Медвин примчали справник, земський начальник, становий і кінні стражники (Михайло Стельмах, I, 1962, 632); * У порівняннях. Михалчевському хотілось поговорити з Василиною, розпитати в неї за все, заглянути в її душу, та Марія стриміла перед ним, як той становий (Нечуй-Левицький, II, 1956, 142).
СТАНОВИ́Й 2, а, е. Головний, основний.
Станова жила, заст. — те саме, що Спинний мозок (див. спинний). — Так, кажеш, на поправку пішов? Головне, щоб станова жила сили набиралася, а вже від неї усе тіло почне здоров’ям наливатися (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 427).
▲ Становий якір, мор. — головний великий якір, який опускають з судна під час тривалої стоянки. В один з найміцніших поривів луснув канат від важкого станового якоря.., і шхуна ще безпорадніше заборсалася на одному меншому якорі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 393); За морськими правилами, відсутність.. станового якоря не дає судну права виходити в море (Вечірній Київ, 28.II 1968, 4).
♦ Становий хребет: а) (заст.) те саме, що хребет 1; б) (чого) щось життєво важливе, найголовніше в чому-небудь. Виховання любові й поваги до праці на благо суспільства, трудове загартування людей — серцевина, становий хребет ідеологічної роботи (Комуніст України, 1, 1964, 69).