СТА́НОВІСТЬ, вості, жін.
1. Властивість за значенням становий. Найглибше коріння становості, а саме: залишки феодалізму і кріпосництва в землеволодінні, вирване нами до кінця (Ленін, 44, 1974, 138); З 1828 р. був запроваджений шкільний статут, що твердо проводив принцип становості в шкільному навчанні (Історія СРСР, II, 1957, 147).
2. Поділ суспільства на стани (див. стан 3 6). Радянська республіка, говорилося в декретах [1917 р.], надалі визнає лише цивільний шлюб. Цим самим шлюб був звільнений від будь-яких обмежень з боку опіки, релігії, становості та ін. (Радянське право, 2, 1960, 46).