СТАНКО́ВИЙ, а, е.
1. жив. Створений на станку (див. станок2 6), пов’язаний з творами мистецтва, створеними на станку. У різних жанрах виступав митець [І. Їжакевич] — у станковому живописі, в книжковій ілюстрації, працював над настінними розписами, науково-популярними панно-картинами (Літературна Україна, 17.I 1964, 2); Як художник-гравер він [Т. Шевченко] творив головним чином у галузі станкової гравюри (естампа) (Народна творчість та етнографія, 2, 1964, 17); Плакати полум’яних років революції і громадянської війни, станкова графіка й ілюстративні цикли, — усе підкорено великій меті — служінню Батьківщині (Мистецтво, 1, 1963, 30); Окремим доробком І. Кавалерідзе в галузі станкової скульптури малих форм є його серія оригінальних робіт, присвячених видатним майстрам театрального мистецтва (Вітчизна, 4, 1962, 195); Станковий портрет.
▲ Станкове мистецтво — термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер (в живопису — картина, в скульптурі — статуя, погруддя і т. ін.). Після закінчення громадянської війни в умовах мирного будівництва швидко розвивається станкове мистецтво (Мистецтво, 6, 1967, 4).
2. військ. Закріплений на станку (див. станок 2 1). Автомобілі вирнули з-за повороту один за одним.. Лобове скло у всіх машинах було відхилене наперед, і звідти виразно стриміли цівки станкових кольтів (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 238).
Станковий кулемет — скорострільна автоматична зброя, укріплена на триножному або колісному станку. У партизанів з’явились автомати, але не було станкового кулемета (Микола Шеремет, Молоді месники, 1949, 66); Забравши з собою трофеї, а серед них і станковий кулемет, вийшли [партизани] з комендатури (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 186).