СТАНДАРТИЗА́ЦІЯ, ї, жін.
1. Встановлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали. Стандартизація, нормалізація і уніфікація сприяють прискоренню технічного прогресу і підвищенню ефективності нової техніки (Вісник АН УРСР, 4, 1971, 56); Стандартизація є основою планування якості продукції, основою управління якістю (Наука і життя, 11, 1974, 12); Стандартизація ділової документації стала одним з найважливіших завдань у заходах з наукової організації праці (Радянська Україна, 8.II 1972, 3);
// Дотримання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у національній мові (перев. у науково-технічному та офіційно-діловому її стилях). Коли поняття стандартизації цілком закономірно стосується наукового стилю мови.., то до мови художньої літератури цей термін не може бути прямолінійно застосований, бо він суперечить самій природі словесно-художнього стилю (Народна творчість та етнографія, 2, 1975, 36);
// Запровадження єдиних типових форм організації, здійснення чого-небудь. Прості, лаконічні форми в сучасній архітектурі, стандартизація будівництва вимагають пошуків шляхів індивідуалізації споруд в галузі художньо-декоративній (Образотворче мистецтво, 1, 1974, 24).
2. перен. Позбавлення кого-, чого-небудь індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності.