СТАЛАКТИ́Т, а, чол., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок просочування й випаровування крапель води, насичених кальцитом. Вода, що має розчини вапна, відкладає його по стінах печери у вигляді вапняної корки.. Кам’яні бурульки, що прикріплені до стелі і наростають з нижнього краю, називаються сталактитами (Курс загальної геології, 1947, 131); Люблю.., як із склепіння [грота] сталактити намистом скам’янілих сліз звисають і вода на плити по краплі падає униз (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 272); * У порівняннях. В мечеті було прохолодно й тихо. Приємно пахло степовими травами. Різьблені карнизи з білого мармуру, наче кам’яне мереживо чи сталактити, звисали з стін (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 51).
СТАЛАКТИТ
Тлумачення слова