СТА́ЙНИ́ЧИЙ, чого, чол.
1. заст. Слуга, який завідував конюхами, конюшнями; головний конюх.
2. Те саме, що конюх. Через вигін стайничий прогулював жеребця (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 244); Він приходив до стаєнь і допомагав стайничим напувати коні (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 204).